Білоберізька ОТГ постала і розвивається попри всі перешкоди злорік

Білоберізька об’єднана територіальна громада – найвисокогірніша на Прикарпатті і єдина на Верховинщині. І хоча на шляху до об’єднання і у перший рік після створення ОТГ горяни сіл Білоберізки, Устерік, Хороцевого і Барвінкова, громади яких ввійшли до неї, подолали нескінченну кількість перешкод – як об’єктивних, так і штучних, чотири роки по тому чинний голова Білоберізької сільської ради ОТГ Дмитро Іванюк називає децентралізацію «гідністю, успіхом, рухом і розвитком», завдяки чому селяни стали господарями.

Голова Білоберізької сільської ради ОТГ Дмитро Іванюк
Голова Білоберізької сільської ради ОТГ Дмитро Іванюк

Білоберізьку ОТГ створено у жовтні 2015 року, вибори відбулися у березні 2016-го, а фінансовий рік у громаді розпочався лише 1 січня 2017-го.

Дмитро ІВАНЮК, голова Білоберізької сільської ради ОТГ:

– Спочатку – упродовж дев’яти місяців 2016 року – нам було дуже важко. Ми жили без фінансування, бюджети були ті, що й до об’єднання, а всі хотіли невідкладно бачити зміни. Ситуація була напруженою. В Устеріках, наприклад, наприкінці року навіть не вистачало коштів на зарплати. А ще нас намагалися «розколисати» – не допустити створення ОТГ, втягували в судові розбірки, на рівні району підбурювали людей, селяни перекривали дороги, мітингували проти ОТГ перед облдержадміністрацією в Івано-Франківську, їздили до Києва в ЦВК і т. ін. Мотивували свої дії тим, що, мовляв, ОТГ створили неправильно – без громадського обговорення, сходів селян, референдумів тощо. Навіть не спромоглися проконсультуватися, що при створенні ОТГ референдуми в Україні не передбачені. Насправді не прагнули змін, а щоб все залишилося по-старому. Бо хто хоче змін – той підтримує реформи, а не свідомо їх саботує. Керівники району хотіли, щоб на Верховинщині була створена одна ОТГ – Верховинська. Я пояснював, що у цьому разі не буде жодних змін: кошти залишаться у Верховині, а послуги для населення не наблизяться. Тоді через бездоріжжя до району треба було від нас добиратися годину, а пожежний автомобіль у село їхав 50 хвилин.
– Розкажіть, Дмитре Івановичу, як завдяки ОТГ вдалося наблизити до людей медичні послуги?

– Ми одними з перших створили комунальне некомерційне підприємство «Білоберізька амбулаторія загальної практики сімейної медицини», уклали угоду зі Службою охорони здоров’я, і тепер фінансування відбувається залежно від кількості укладених декларацій із людьми. Той, хто каже, що медична реформа недосконала, просто не хоче чи не може вникнути в її суть. Зазначу щонайперше, що фінансування первинної ланки значно поліпшилося. Було по 240 грн на людину, а тепер – до 700 грн. Якщо хтось нарікає, що в його ОТГ бракує фінансування, то я поясню: тому що у тих об’єднаних громадах декларації із сімейними лікарями уклало лише по 50-60 відсотків жителів сіл. У нас – понад 80. І я б не сказав, що фінансування аж так нас задовольняє. Потрібно і штати приводити у відповідність. Образно кажучи, колгосп закінчився. А то понавідкривали по «пів окладів»… Але ж податки треба платити від повної ставки. Тож це навантаження на бюджет.

У «віно», тобто у спадок, район нам передав колишню дільничну лікарню на десять ліжок у Білоберізці. Сьогодні ми медзаклад зберегли як вторинний рівень медицини. Одержуємо державну субвенцію і частину її передаємо у район, де жителі ОТГ отримують деякі послуги, а частину залишаємо у себе. Бо, наприклад, з присілка Пасічна дорослим і дітям десять кілометрів треба йти пішки. Тож ми у Білоберізці залишили стаціонар терапії, а у всіх інших селах – ФАПи. Є два сімейні лікарі, терапевт, стоматолог і т. д. Поступово ми впорядковуємо штати і відмовляємося від «півокладників». Маємо лабораторію, фізкабінет тощо – первинна ланка обладнана всім необхідним. Незабаром одержимо і нове авто – оголосили тендер. Дуже важко змінити думання медиків і усвідомлення, що у первинній ланці лікар повинен йти до пацієнта, а не навпаки. Держава – не благодійний фонд. Адміністративний штат ОТГ затверджено на 46 працівників, але наразі нам вистачає 17-ти. Разом зі старостами і техпрацівниками. Ми так вирішили разом з депутатським корпусом. Бо не збираємося наприкінці року просити в обласної ради коштів на зарплату.

У квітні 2017 року в ОТГ ми відкрили Центр безпеки, до якого увійшли добровільна пожежна охорона й екстрена медична допомога. Ці структури для зручності розташовані в одному приміщенні, а також запровадили спеціальний номер телефону для зв’язку. У кожному населеному пункті є добровільна пожежна охорона – по десятеро людей, а також у Білоберізці – дві штатні одиниці водіїв, які чергують цілодобово. До речі, наш Центр безпеки був відкритий третім в Україні.

– Чи готова ОТГ до освітніх нововведень?

– У громаді маємо ліцей у Білоберізці, гімназію в Устеріках і три початкові школи – в присілку Пасічному, в Барвінкові і Хороцеві, а також три дошкільні навчальні заклади – в Устеріках, Хороцеві й Білоберізці. А з 1 березня цього року в ОТГ працює опорна школа, яку очолює Марія Дудидра. Ми не жалкуємо, що взялися за добру справу. Навіть попри те, що мільйони гривень витратили на обладнання кабінетів. Незабаром отримаємо ще один шкільний автобус. Бо підвозимо 70 дітей. Коли відкривали школу, то було до 120, а сьогодні – 170. У нашу школу пішли навіть діти з-за меж ОТГ, тому що вона, можливо, одна з найкращих в області. Освітяни – кваліфіковані працівники, а школярі – добрі учні. Ми не лише пишаємося станом освіти в об’єднаній громаді, а й осторонь її реформування не залишаємося. Відкрили дитячий багатофункціональний спортивний майданчик зі штучним покриттям, до кінця року такий майданчик матиме і село Устеріки.

Але маємо і проблеми. Все залежне від бюджету ОТГ ми завдяки праці начальника фінансового відділу об’єднаної громади Василя Феркаляка і підтримці депутатського корпусу виконали і не маємо жодної копійки заборгованості. Спочатку дбаємо про захищені статті на весь рік, а відтак ухвалюємо програми розвитку. Але формула нарахування субвенції освітянам з Держбюджету недосконала. Звісно, ще ніхто не придумав такої методики, щоб усіх задовольнила у державі. Та попри все не може наповнюваність класів у наших гірських школах бути 13,7 учня, як велить відповідний циркуляр. Площа велика, а густина населення мала. На цифру 13 ми майже вийшли лише в Білоберізці, а в інших селах – менше. Тож освітньої субвенції нам не вистачає. Цього року – майже 2 млн грн. Ідеальним було би наповнення класів у межах 9 учнів. З цим погодилася і чільниця Мінфіну – наприкінці року буде перерозподіл фінансів. Бо іншого виходу нема – ні школи закрити, ні скоротити вчителів ми не маємо права.

– Як змінився бюджет ОТГ після об’єднання? Завдяки чому відбувається його наповнення?

– До об’єднання бюджет Білоберізької сільради сягав 220 тис. грн, десь 180 тисяч – Хороцівської… Вистачало на зарплати голові, секретарці й бухгалтерові. Залишалося хіба на те, щоб якусь там лампочку придбати. А в Устеріках – і на те не вистачало. Загалом бюджет усіх трьох сільрад становив до 600 тис. грн. А після об’єднання, наприклад, за 2019 рік – до 30 млн грн. Звісно, з урахуванням усіх субвенцій із Держбюджету. Власні надходження до бюджету – 4 млн 200 тис. грн. Передусім – завдяки податкам з доходів фізичних осіб, єдиному податку й т. ін. Ми доброзичливо пояснюємо підприємцям, що необхідно платити податки.

– Чим можете пишатися?

– Щодень є чим пишатися. А за роки зроблено дуже багато. Ми освітили всі центральні вулиці в нашій ОТГ. Бо у Хороцеві, Білоберізці і Барвінкові не було вуличного освітлення. Перекрили і зробили фасад у Будинку культури та замінили котел у школі в селі Устеріках, а також – вікна на енергоощадні. У всіх школах збудували внутрішні санвузли. Можна перераховувати і перераховувати добрі справи. Завдяки участі у програмі «Добре» наше комунальне підприємство, яке відкрили у жовтні, має екскаватор за 75 тис. доларів виробництва Великобританії. А незабаром отримаємо і сміттєвоз. Найближче звалище – у селі Рибному біля Івано-Франківська. Готуємо проект муніципальної співпраці з сусідами на Буковині для спорудження мінісортувальної лінії. Сам Бог велів на території нашої ОТГ розвивати туризм. Але туристи поїдуть до нас, якщо будуть належні дороги і чисте довкілля. Наші комунальні дороги ми підсипали щебенем і підтримуємо їх постійно. А ще є п’ять кілометрів державної дороги Криворівня–Чернівці, яка розбита й у жахливому стані. Я розумію, що за рік чи два все заасфальтувати не можна, але ж підсипати до ладу можна. Дайте людям проїзд. Ще до кінця року плануємо завершити капітальний ремонт підвісного моста у селі Білоберізці, перекрити адмінбудинок і клуб у селі Хороцеві. Та основний і великий задум у Устеріках – відкриття Центру надання адмінпослуг у приміщенні довгобуду дитячого садка. Так буде зручно для всіх громад, щоб центр ОТГ був у цьому селі. Бо ми працюємо над розширенням нашої ОТГ. Дуже раді, що пішли шляхом децентралізації. За три роки зроблено значно більше, ніж за чимало попередніх років. Наприклад, 2017 року ми вклали у розвиток 7 млн грн, 2018-го – 8 млн, а 2019-го – до 12 млн.

– Як коротко Ви назвали би децентралізацію?

– Децентралізація – це і успіх, і рух, і розвиток… Ми стали господарями. Коли люди виходили на Майдан, то що вони хотіли? Боролися, щоб почуватися гідно і жити гідно. Так, децентралізація – то дуже велика гідність.

Джерело: https://galychyna.if.ua/analytic/biloberizka-otg-postala-i-rozvivayetsya-popri-vsi-pereshkodi-zlorik/

Всі права застережено ©2018-2019 Івано-Франківське регіональне відділення асоціації міст України