Минулого місяця у Франківську затвердили вартість послуг у бюджетних закладах для тих, хто не має міської прописки. Наприклад, місяць занять спортом для дітей із навколишніх сіл оцінили у 623 грн, а день у реанімації для селян – 2200. Порахували й вартість садка, школи чи візиту до гінеколога.

Хто, скільки має платити та як бути з Конституцією, взявся розбиратися «Репортер».

Рахунки за пропискою

Тарифи на послуги виконком встановив 21 лютого. У рішенні йдеться про те, що об’єднані територіальні громади чи інші органи місцевого самоврядування, які хочуть користуватися послугами в міських закладах, мають підписати з міськ­радою договір про міжбюджетні відносини. І перераховувати гроші за кожного свого мешканця, який цими послугами скористається.

Такі договори мають бути укладені протягом місяця. Якщо ж мешканці ОТГ, сіл чи інших міст мають намір отримувати послуги в бюджетних закладах Франківська, але договору від громади немає, їм доведеться платити з власної кишені.

Дія рішення не поширюється на села, що входять до міськради: Вовчинець, Крихівці, Микитинці, Угорники і Хриплин.

Що й по чому

Прайс уклали, розрахувавши середню вартість послуг для франківців, – розділили загальний обсяг фінансування, передбачений у міському бюджеті, на кількість споживачів цих послуг. Так, один місяць у садку для однієї дитини обійдеться у 1838 грн, у школі – 426 грн, а ПТУ – 2215 грн. Місяць занять спортом оцінили у 623 грн, музикою – 689, у художній школі – 915 грн, а найдорожчими виявилися танці – 1246.

Натомість виконавчий директор Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України Юрій Стефанчук каже, міськрада має право на таке рішення, якщо йдеться саме про міжбюджетні відносини.

«Є послуги, за які відповідає держава, а є – за які відповідає місцеве самоврядування. Біля міста наразі дві ОТГ і вони мають фінансувати освіту й медицину самостійно, – говорить Стефанчук. – Франківськ робить правильно, бо витрачає ресурс міських мешканців на обслуговування людей із приміських сіл, а могли б витратити на сквери чи парки. При створенні громади селяни мали розуміти, що на них лягає обов’язок із забезпечення якісної освіти, тож вони або забезпечують її, або виділяють кошти, щоб це робив Франківськ».

Каже, у випадку із навколишніми селами, які ще не увійшли в ОТГ, про ці міжбюд­жетні відносини мусить подбати райрада – виділити гроші на обслуговування селян в місті й підписати договори.

«В інтересах мешканців навколишніх сіл чи ОТГ вимагати від своєї влади, щоб вони забезпечили конституційні умови надання цієї послуги, – говорить Стефанчук. – Міськрада не хоче, щоб заплатив мешканець міста. Тут йдеться вже про конкуренцію між громадами. Чи потрібно було утворювати ОТГ біля міста, не маючи можливості забезпечити своїм мешканцям гідні послуги?».

Весь матеріал ви можете переглянути за посиланням: http://report.if.ua/akcent/frankivsk-vstanovyv-cinu-navchannya-j-likuvannya-dlya-selyan-hto-zaplatyt/?fbclid=IwAR1mkBLO1ZT255yKTn4uHLKzt4zFjU5ECJeRT0ks3PdrlfKqU2Hsal56Pv4